Міжнародний аеропорт «Львів» на Левандівці – знаходився приблизно між головним залізничним вокзалом та вокзалом станції «Клепарів» на місці сучасної Левандівки. Цю місцевість тоді називали Янівські блоні (болота).
Це було перше летовище Львова, збудоване австрійською владою близько 1914 року, як військовий аеропорт. З 1922 року використовувався у цивільних цілях. У 1929 році, через занадто малі розміри льотного поля, закритий на користь нового львівського аеропорту на Скнилові.
Злітна смуга розташовувалася на перехресті вул. Повітряної та вул. Сяйво.
Зі сторони залізниці розташовувалися великі будівлі, у яких розміщувалися:
- майстерні з ремонту авіадвигунів та літаків
- слюсарна і столярна майстерні.
В окремих будинках були:
- склади запчастин
- цех для фарбування літаків
- ангар для літаків, що потребували ремонту
- зброярська майстерня
- гараж.
Поруч знаходилися пожежна помпа з приводом від електротурбіни та барак охорони. У двох залізничних вагонах знаходилася електростанція з бензиновим двигуном потужністю 100 кінських сил, яка використовувалася для польових ремонтів.
Окремі приміщення мали канцелярія, телефонна станція та їдальня. Ближче до станції «Клепарів» знаходилися склади авіабомб. Літаки стояли у трьох великих і кількох менших ангарах. Піщане льотне поле, що мало невеликий нахил на північ, мало площу 760 на 700 метрів.
Отож, у 1914 році австрійська влада вирішила побудувати у Львові воєнний аеропорт. Згідно з Мобілізаційним планом на випадок війни з Російською імперією: якщо би почались бойові дії, з Відня та Герца сюди мали прибути 11-та і 14-та авіаційні роти (які до Львова так і не прибули).
Проте, вже у 1915 році, під час окупації Галичини Російською імперією, на аеродромі базувалися російські бомбардувальники «Ілля Муромець», тоді — найбільші літаки у світі, створені авіаконструктором Ігорем Сікорським. З червня 1915 року на аеродромі знову почали базуватися австрійські війська, зокрема, тут розміщувався 4-й цісарсько-королівський летунський парк, який виконував роль ремонтної бази.
Оскільки вантажопідіймальність літаків того часу була лише 130 кг, багато людей на борт вони брати не могли. Імовірно тому літаки використовували для перевезення пошти. Так, з 20 березня 1918 року через аеропорт проліг маршрут першого в Україні регулярного поштового авіарейсу Відень — Київ з проміжними посадками у Кракові, Львові та сучасному Хмельницькому. Такий маршрут було запроваджено на підставі Міжурядового договору між Австро-Угорщиною та Українською Народною Республікою.
Цей маршрут проіснував до 5 листопада 1918 року. Кореспонденція йшла 2 доби і це було не надто ефективно. Пілоти могли літати лише вдень, орієнтуючись по наземним об’єктам, адже нічна навігація не була достатньо розвинена.
Під час Польсько-української війни аеропорт став головною базою польських повітряних сил. Зокрема, першу в історії операцію авіації Війська Польського здійснили саме літаками, що базувалися в левандівському аеропорту.
Свого часу Авіація УГА здійснила кілька атак на аеропорт. Однак, протягом 1918-1920 років летовище використовували польські авіаційні формування. Тут було утворену Львівську авіаційну групу, аеропорт налічував 14 літаків.
Кілька років після заснування аеродром був виключно військовим. Але вже з 1922 року його почали використовувати у цивільних цілях.
2 серпня 1922 року на Львівському летовищі сів перший цивільний літак “Junkers F.13” з чотирма пасажирами на борту рейсом Варшава-Львів. Перевезення, які відтак стали регулярними, організувало щойно створене акціонерне товариство «Польська повітряна лінія «Aerolloid». Його засновниками були німецький завод «Junkers» в Дасау та підприємство «Danziger Luftpost» у Гданську. Німці забезпечували технічний бік проекту, починаючи від двигунів та комплектувальних виробів і закінчуючи інженерними рішеннями. Технічним напрямом організації авіалінії у Львові керував Ернст Мільх, один із майбутніх творців гітлерівських «Luftwaffe». Трасою Львів–Варшава–Данциг курсували кілька літаків «Junkers F.13». Згодом «Польську повітряну лінію «Aerolloid» було реорганізовано в АТ “Польська авіалінія «Aerolot»”, без участі іноземного капіталу. Його керівництво придбало нові голландські літаки «Fokker», що дозволяли долати відстань від Львова до Кракова за 1 годину 25 хвилин.
У 1923 році польською владою прийнято рішення збудувати новий, більший аеропорт поблизу тодішнього села Скнилів. Аеропорт на Левандівці розширити не могли – заважала навколишня забудова.
Будівництво почалось у 1925 році і тривало 11 років – до 1936. Втім, з левандівського аеропорту перебазувались вже у 1929-му, не чекаючи завершення будівництва.
За майже сім років, з 1923-го по 1929-ий, аеропорт успішно перевозив пасажирів, не зафіксовано жодного нещасного випадку.
У 1930-х територію колишнього летовища розпланували під мережу майбутніх вулиць. Згодом, 1950-х роках, її забудували одно-двоповерховими будинками.
Сьогодні на Левандівці залишились лише назви вулиць, які нагадують про колишній аеропорт:
- Повітряна (колишня Льотнича);
- Пілотів;
- Пропелерна;
- Моторна;
- Планерна;
- Ангарна.
Інформація та фото: Вікіпедія, Фотографії старого Львова, Lviv.com, Вестник Запорожья,
